Юлия Клименко

Юлия Клименко

Юлия Клименко живет в Киеве, получила образование в Национальном университете "Киево-Могилянская академия", Международном институте менеджмента, а также в Институте управления недвижимостью в США

Занимается антикоррупционной и экономической деятельностью, занимает высокие посту в Киевской школе экономики и Центре экономической стратегии, работала раньше заместителем министра экономики.

Согласно декларации, которую она подала как член правления украинского отделения антикоррупционной организации Transparency International, ЦЭС и КШЭ, у нее есть три сына, Евгений, Михаил и Степан, при этом, только первый из них имеет фамилию Клименко и гражданство Украины, в то время как остальные граждане Канады и прописаны как Сирко-Галущенко.

В собственности у Клименко Nissan Leaf стоимостью в 650 тысяч гривен, участок и дачный домик в Козине площадью в 576 и 237 квадратных метров соответственно, три квартиры в Киеве на 117, 58 и 45 квадратных метра, два участка и домик в Гребенях Киевской области суммарно на 1300 и 42 квадрата.

В 2018 году она получила 376 тысяч от сдачи недвижимости, 2,36 млн грн от предпринимательской деятельности, 82 тысячи гривен по месту работы, 10,3 тысячи помощи в связи с рождением ребенка.

Кроме того, у нее есть около 850 тысяч гривен и $225 тысяч сбережений.
Андрей Сирко-Галущенко, по всей видимости, являющийся отцом Михаила и Степана, тоже гражданин Канады, проживает с Юлией Клименко, однако, не является ей мужем. У него в собственности два офиса, две квартиры в Киеве, два авто, участок и дом в Канаде.

Ю́лія Леоні́дівна Климе́нко (нар. 5 жовтня 1976) — українська політикиня, колишня заступниця міністра економічного розвитку України, голова партії «Голос».[1][2] Віцепрезидентка Київської школи економіки.
Біографія
Юлія Клименко народилася 5 жовтня 1976 року.
У 1997 році закінчила навчання в Києво-могилянській акамедії за спеціальністю «економічна теорія».[3] Здобула ступінь MBA у Міжнародному інституті менеджменту (Київ).
Працювала генеральною директоркою розробницької компанії Cantik Enterprises, комерційною директоркою Dragon Development, директоркою компанії «Славутич» та керівницею торгового відділу Фондової біржі ПФТС.
Була членкинею правління Центру Економічної Стратегії, Transparency International Україна та ДП "Адміністрація морських портів України"[4].
2016 року на Юлію напав власник готелю в Переяславі-Хмельницькому, побивши політика та її сім'ю.[5][6]
Політика
5 грудня 2015 року зареєструвала партію «Платформа ініціатив», яка 2019 року була перейменована на «Голос»[7].
2015—2016 — заступниця Міністра економічного розвитку України Айвараса Абромавичуса. За час роботи в Міністерстві вдалося зменшити кількість адміністративних послуг з 3 тис. до 562.[8]
Один з основних членів партії «Голос» Святослава Вакарчука. Кандидатка у народні депутати на парламентських виборах 2019 року, № 2 у списку.[9]
Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури[10].